Короткий огляд технічних характеристик сталевих силосів

Використання сталевих силосів для зберігання зерна почалося в 1930-х роках. Перші сталеві силоси були клепаними конструкціями, виготовленими зі сталевих пластин товщиною 6–10 мм, з’єднаних заклепками, що робило їх надзвичайно міцними.

Друге покоління сталевих силосів мало зварну конструкцію. Вони були виготовлені з використанням сталевих пластин 4–10 мм. Зварні силоси забезпечували чудову герметичність. Завдяки товстим стінкам і високій міцності їх можна було зводити на більшу висоту і мали термін служби 50–80 років.

Третє покоління складалося з тонкостінних{0}}силосів. До середини-1950-х з’явилися сталеві силоси з тонкими-стінками для транспортування зерна. Гофровані сталеві силоси з болтами стали переважати, пропонуючи легку конструкцію, легку збірку, низьку вартість, високу механізацію та автоматизацію та чудову ефективність. Спочатку виникали занепокоєння щодо безпеки зберігання зерна через тонкі стінки (0,4–4 мм), значні перепади внутрішньої/зовнішньої температури та недостатню герметичність. Термін служби тонкостінних-силосів також був поставлений під сумнів. Протягом десятиліття досліджень і практичних досліджень ці питання поступово вирішувалися. Виробництво з використанням стандартизованих матеріалів з початку 1970-х років спонукало до широкомасштабного розвитку.